Українські вечорниці

Нині пора вечорниць. Традиційно вони розпочиналися від свята Долі з головним дійством – дівочими ворожіннями.
Проте найвеличніші вечорниці завше відбувалися на парубоче свято - Калиту. Бог людської долі Калита народився в найкоротший день, коли сонце в небі світить найслабше, щоб стати вічним опікуном молодого сонця Коляди, щоб теплом людських сердець уберегти той святий Божий дар непростого хліборобського року - врожай від злих ворожих сил. В народі кажуть:
- Взимку сонце заходить, а Калита сходить. Сходить з надією щасливої долі людей у новій зустрічі весняним сонцем.
12 грудня у Центрі народної культури «Музей Івана Гончара» свято розпочалось виступом етногрупи «Буття», які зустрічали гостей.
Колядки та щедрівки співав автентичний гурт «Гайворон» з Кіровоградської області.
З цікавістю присутні спостерігали за вив’язування традиційних жіночих головних уборів різними способами.
Майстер клас з випікання Калити з успіхом провела народна майстриня Ганна Бут.
Саме приготування святкового коржа було обставлене багатьма ритуальними діями, які підкреслювали його сакральне значення, хоча, швидше за все, семантика цих дій уже давно забулася, і виконувалися вони радше за традицією. Сакрально-магічне значення калити підкреслює також звичай прикрашати її калиною, квітами, цукерками, родзинками, горіхами, маком, засолоджувати медом тощо. Хліб у вигляді кільця із діркою посередині в календарній, родинній ритуалістиці багатьох слов’янських народів наділяється магічною силою, виконує функцію, подібну до інших круглих предметів із отвором (кільця, вінка, каменю з діркою тощо). У слов’ян здавна хліб осмислювався як божественний дар, а також як самостійна жива істота (порів. Колобок із його астральною символікою) і навіть як образ самого божества.
Калитинський: - Хто першим до Калити поїде?
Коцюбинський: - Дозвольте мені!
Калитинський: - Тоді витанцьовуй собі коня!
Так розпочиналося магічне дійство. Щоби бути допущеним до кусання Калити, парубкам приходилось пройти ряд випробувань: танцювати, співати, промовляти скоромовки, розгадувати загадки…
- Що сходить без насіння?
- Де середина Землі?
- Хто старший: ячмінь чи овес?
Сиплють загадками дівчата з гурту «Лебедія». Непросто хлопцям танцювати «Зайчика»
у супроводі троїстих музик «Буття» та ще й через покладені навхрест рогачі !
Нарешті можна кусати Калиту. Це теж непросто. Двома руками потрібно тримати «Коня»(коцюбу), на котрому сидиш. Сміятись не можна – «Писар» розмальовує обличчя сажею тим, хто порушує правила. Калита твердюча, хилитається та крутиться. Пан Калитинський не дрімає. Він то опустить Калиту майже до підлоги, то підніме, що вже треба до неї стрибати…
Ігри, забави, жарти…В центральному залі зібралося велике коло танцюючих. «Ойра», «Картопля». «Гречаники» - танець за танцем закручують народні музики «Буття».
Хто проголодався міг тут же підкріпитися. Всім сподобались вареники від Ганни Бут.
14 грудня у хаті Карася відбулися святочні вечорниці під егідою Країни Мрій Олега Скрипки.
Тут народ веселили етногурти «Буття», «Гуляйгород» та «Чоботи з бугая».
Кожен учасник міг під керівництвом Ганни Бут власноручно виліпити вареники, зварити та з’їсти свій виріб.
Дівчата ворожать. Кожна юнка хоче дізнатися, як буде зватися чоловік, для цього вона виходить на вулицю і питає першого зустрічного чоловіка, як його звати. Дві свічки, запалюють і якщо вони прихиляться одна до одної, то це ознака щасливої долі.
По забаві від Калети відвязують стрічку, ділять між всіма присутніми.
Насамкінець Олег Скрипка продемонстрував свою майстерність етнодіджея.