Свято Дани

Ой, як було з нащада світу,
Тоді не було неба й землі,
А но лиш було синєє море.
Колядка

Здавна відзначає Україна свято Дани(Водокрес), яке астрономічно припадає на 2 січня, коли земля найближче до сонця. В народі має назву Водохреща або ж Видорощ. У християнстві воно відоме під назвою «Хрещення господнє» і святкується 19 січня.
В цей період сонце перемагає морок і темряву, освячує своїм життєдайним світлом ріки, озера. джерела, струмки і криниці. Різдвяна вода свіжа і здорова. Люди несли орданську воду в свої доми і пили її перед їжею. Предки вбачали у святі Водохреща єднання душі людської з душею природи. Напередодні свята на вікнах, дверях, сволоках випалювали вогнем або малювали крейдою хрести, щоб нечисті духи не мали доступу до обістя. Волхви молилися біля річок і врочисто співали: «Святіться, святіться, святіться, солодкії води. Моліться, моліться, моліться, всі праведні люди, пора, щоб Великого дня могутнії льоди скресила і світлом небесним сінила».
Під животворною силою світла вода народжує і живить світ. Наші предки поклонялися рікам, озерам і джерелам, приносили їм жертви, використовували при недугах, кидали в колодязі гроші. Ріки називали Богом (Південний Буг). Купання вважалось суттєвою частиною багатьох обрядів. Використовували воду для очищення від всякого зла
Весілля світла і води на Купала – прообраз творіння, Всесвітньої Любові, життя в природі.
Дана-Тана (ріка, вода) найбільш шановане у нас поняття. Про це свідчать назви рік: Двіна, Дон (Танаїс), Дунай, Дніпро (Данапріс).
Єдиний Бог-вседержитель, творець і батько творіння своєю премудрою, всетворною любов’ю – Ладою – створив першопочаткове Буття. Це Буття включало в себе протилежність чоловічої та жіночої природи: перша виразилась світлом, духом, друга – матерією, водною рідиною.
Дана – не просто вода – це первинна жіноча субстанція. Це ім’я утворилося від слова да – вода і на – неня, мати, тобто – Вода-Мати. За Яковом Головацьким Дана, вона ж Діва і Леля, та Полель (втілене світло) – це близнята богині Лади. Дана – це богиня водних сил, що постає перед нами, як втілення кохання, прекрасною Дівою. За Геродотом богиня Дана – незрівняна красуня, непорочна Діва, мати всього живого, яка дарує життя, була водночас і суворим, справедливим суддею. Судила вона у свій день – п’ятницю. Ця богиня, втілення води й Місяця, була головною на території України. Вона постає перед нами як дарителька дощу, богиня річок, покровителька русалок.
Див (Дів, Дід) є головним богом всіх індоєвропейців – прабогом, від котрого походить Дана (Діва). Див – це чоловічий початок Всесвіту, світло, вогонь. А Діва (Дана , Леля) – жіночий пасивний первинний, втілена вода, волога.
Богиня Дана (пізніше Мокоша, П’ятниця, Покрова) подарувала першій жінці прядку. Подібність зливи до прядіння предки вбачали в потоках дощової води. які снуються з хмари наче нитки з куделі.
Переслідування язичників змусило жінок називати свою Богиню-покровительку днем її свята – П’ятницею. Вона уявлялася жінкою з довгими золотими косами, яка крутить колесо прядки. У п’ятницю заборонялося шити, прясти, рубати дрова, здіймати пил, прати. Народ вірить, що від П’ятниці залежить родючість Матінки-Землі. її просять, щоб уберегла від засухи. зливи чи бурі. П’ятниця вкриває голову дівчини шлюбним покровом. Покрова втілює образ давньої богині родючості. Сніг. що покриває землю і є формою води, яка навесні напуває Землю родючою силою.
Хмари (облака) як небесні покрови ототожнювались з тканинами, що піднімаються з землі туманом. Звідси облачатись (одягатись).
Перун і Мокоша, Вогонь і Вода – першооснови Буття. Одвічне протистояння чоловічого і жіночого.
Дана, Водохреща, Буття, П’ятниця, Покрова