Фестиваль кобзарського мистецтва "Козацька ліра"

Перший фестиваль кобзарського мистецтва «Козацька ліра» відбувся в суботу 4 липня 2009 року в селі Стрітівка Кагарлицького району Київської області. Організатор дійства – Міжнародний Фонд «Єдиний світ». Автором ідеї та ініціатором фестивалю став член правління Володимир Макієнко, який уже більше року опікується єдиною в Україні Стрітівською вищою педагогічною школою кобзарського мистецтва. Власне і сам фестиваль присвячений 20-річному ювілею школи. «На випускному вечорі минулого року, в спілкуванні з викладачами, якось непомітно виникла ідея проведення цього літа кобзарського фестивалю, сказав парламентарій і додав: «Ми зробили звичайну справу – підтримали українські традиції, оскільки живемо в Україні. Ці традиції повинні сприйматися не тільки у нас, але і в усьому світі, тому що ідентифікують нас як націю. Ми молода держава, через місяць нам буде усього 18 років, але наш народ дуже стародавній і ми повинні оберігати всі його досягнення – це допоможе нам стати сильними і могутніми».
Погодився з колегою і голова правління Міжнародного Фонду «Єдиний світ» Едуард Прутник: «Нас цікавить усе, що складає історію і духовну культуру України – все, що є основою нашої нації. Ми повинні взяти від світу найкраще, зберігши при цьому свою індивідуальність».
Українське кобзарство - унікальне явище народної музичної культури, яке є носієм глубинних джерел українського єпосу. В Україні здавна існували традиції кобзарських шкіл гри на кобзі, бандурі, лірі та інших народних інструментах.
Фестиваль проходив у мальовничому місці з чудовими краєвидами. Під час та по закінченню дійства відбулися народні гуляння, ярмарок-майстерня, катання на конях, купальське вогнище та інші розваги. Гості фестивалю мали нагоду скуштувати національні страви та напої.
Фестивальна територія дуже компактна: на косогорі лавки для глядачів, велика сцена з навісом. За сценою, внизу – галявина на якій спеціально до свята викопана криниця і споруджено симпатичного журавля. Далі – загата, за якою мальовничий став, алеї де продавалися сувеніри і стояли намети з продуктами. Створилася неповторна атмосфера домашнього затишку.
На сцені відбулася велика концертна програма, нагородження молодих та знаних талантів, політиків та представників влади, які в різні роки зробили внесок у відродження та становлення кобзарства, як духовної спадщини українського народу. Особливо сподобався виступ знаного поета, Героя України Бориса Олійника, що як голова Українського фонду культури був одним із засновників Стрітівскої школи. Вела програму заслужена артистка України Ірина Шинкарук. В кінці концерту вона, разом із своїм прекрасним балетом, прийняла в ньому участь вже як співачка. Запамяталося театралізоване дійство під звуки літаврів «Як козак ставав кобзарем», а ще святковий феєрверк з кольорових димових стрічок і безлічі крихітних українських прапорців, прикріплених до яскравих кольорових парашутів.
Кульмінацією видовищного свята стало одночасне виконання 176 кобзарями української народної пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Встановлено новий рекорд України як наймасовіше виконання кобзарської пісні.
На галявині усі охочі могли взяти участь у «Козацьких розвагах», що проводило Братство козацького бойового звичаю «Спас» з Могилянки.
Центральне місце на галявині було відведено Київському етногурту «Буття». Спочатку майстриня Ганна Павлівна разом з жіночим складом Буття і бажаючими дівчатами провели вінкоплетення. Потім почався майстер-клас з українських танців. Постійно звучала автентична музика у виконанні гурту.
Тут же в двох казанах готувався козацький куліш. Керував процесом козак Василь. Це та людина, яка нещодавно приймала участь у походах на козацькій чайці по суворому Балтійському морі. Приємно отримати їжу з рук знаменитого козака!
Для дітей були облаштовані майданчики, де виготовлялись птахи, витинанки, іграшки. Глядачі не залишилися байдужими до робіт на алеї майстрів (лісова скульптура, гончарі, ковалі, писанкарі, вишивальниці, різьбарі, майстри з виготовлення виробів з лози, іграшок з соломи). Усі охочі взяли участь у показово-прикладних уроках.
Ніхто не залишився байдужим, коли близько п’ятої вечора було запалено козацьку ватру – прямо посеред водойми, на дерев’яному плотику з чотирма піротехнічними «свічками». Вогнище палало яскраво й довго, створивши неповторний настрій козацького дійства з таким щемливим запахом. «Швидко розгорілося вогнище – хороший знак», - зазначив хтось з селян. – «Значить, рік буде урожайним, а Україна багатою».
«Я приїхав на запрошення мого українського колеги Едуарда Прутника і дуже вдячний йому, що маю можливість сьогодні бачити це дивовижне свято, можу побачити нове обличчя України, яка показує світу ту красу, яка у неї є – народну культуру і дивовижну природу», - сказав польський європарламентарій Міхал Каміньський.

Міжнародний еко-культурний фестиваль "Трипільське коло 2009. Земля"

Зробимо Трипілля ближчим, торкнемося до давнього серцем, крокуючи по ТРИПІЛЬСЬКОМУ КОЛУ з чотирма стихіями природи.

Другий фестиваль "Трипільське коло 2009. Земля"відбудеться 4-5 липня на зелених пагорбах міста Ржищева Київської області Найпотужніша подія літа! Свято серед краси ландшафтів Київщини, біля Дніпра. Отримай неймовірне задоволення від численних заходів фестивалю, організованих спеціально для Тебе, Твоїх друзів та усієї родини: фестивальна толока, численні майстер-класи, кінопокази, квести, семінари, різноманітні етно-шоу…І все це під шалені ритми Трипілля разом з відомими етногуртами, барабанним диско та власними творчими імпровізаціями. Подробиці на сайті www.tkfest.com.ua Нинішнє свято - об’єднання етно-фестивалів, які стали у Трипільське Коло: дитячий - "Орелі", кобзарський - "Кобзарська Трійця", етнографічний - "Етнотолока", екстримальний - "Троллей", барабанний – "Ритми життя", езотеричний "Казкове місто"…безліч кіно- та літературних фестивалів - всі разом на величезному Трипільському полі! А тепер детальніше: Культурно-пізнавальні програми: Фестивальна толока – будівництво трипільського житла, обробка кременю, жнива, облаштування джерела. Гончарське містечко – ліплення горщиків, трипільських людиноподібних (антропоморфних) фігурок з зерном - символ продовження роду, нанесення трипільського орнаменту Ліплення з глини великих знаків-символів води, землі, повітря та вогню. "Спілкування" зі свійськими тваринами яких, за історичними відомостями, знали трипільці (корова, кінь, коза, свиня, собака) Показ науково-популярних та художніх фільмів від Українських кінофестивалів Міжнародна школа танцю (танці по колу) "Територія дитинства" - великий майданчик для дітей Презентація музеїв та заповідників пов’язаних з трипільською культурою Виставка народних майстрів та численні майстер-класи Семінари, лекції та бесіди науковців по Трипільській культурі, здоровому способі життя, етнографії, екології Спортивно-розважальні програми: Командні змагання "Трипільські ігри" Елементи спортивного туризму Етно-атракціони Трипілля-квест Мистецькі програми: Вечірні концерти гуртів що працюють у стилі "фолк-рок" та "world music" Денна програма - фольклорні колективи, кобзарі, барди Творчі майстерні для професіоналів та усіх бажаючих долучитися Барабанний ритмо-БУМ Театральні покази Містерія – Свято Купала Landart композиції Територія фестивалю проголошується вільною від вживання алкоголю, тютюнопаління та наркотиків! Трипільське Коло визначено іміджевою культурно-туристичною подією Київської області в рамках підготовки до Євро-2012 !!! Фестиваль є територією вільною для творчості !!! Організатори фестивалю: Продюсерська компанія "Ethno Sound" Громадська організація "Центр розвитку творчості "Лілея" Громадський благодійний фонд "Звенигород" За підтримки: Міністерства культури і туризму України Київської обласної державної адміністрації Ржищівської міської ради www.tkfest.com.ua

Літній сімейний міжнародний Фестиваль «Купальський Вінок» 19-21червня 2009 р. м. Кам'янець-Подільський

Запрошуємо усіх взяти участь в літньому сімейному міжнародному Фестивалі Родового Вогнища Рідної Православної Віри «Купальський Вінок», який пройде 19-21 червня в місті Кам'янці-Подільському в традиційній навчально-пізнавальній формі. Запрошуємо родини та молодих людей, для яких буде особлива програма: «Зоряна половинка», програма для тих, хто шукає собі пару. На фестивалі будуть проходити семінарні навчання з різних тем. Для родин навчання проводитимуть жреці, відуни та волхви, які самі створили щасливі родини. Молодь, та тих, хто шукає свою пару, навчатимуть майстри РОДОЛАДУ. Для діток будуть свої вчителі, родини, які допомагатимуть їм знайти себе у світі, та позбутися вже надбаних проблем. Волхви Родового Вогнища РПВ проведуть для бажаючих ряд обрядів: ім'янаречення, вінчання, тризна, жальниця, ладування. Заявки на проведення обрядів потрібно направляти в оргкомітет, для своєчасного формування груп. На Купальському фестивалі можна буде придбати книги “Родового Вогнища РПВ”, обереги, вишивки та ін. Триденне навчання та відпочинок буде проходити у веселій та цікавій формі, перебуваючи на природі в наметах, ви доторкнетесь до самої душі Матінки-Мокоші. Адже, чи є щось прекрасніше, ніж просипатися під спів солов’я з ранніми промінчиками літнього сонця? Ми разом підготуємось до Купальського свята, вивчемо хороводи та пісні, навчимось плести вінки та чарувати, дізнаємось про таїну купальських трав. А потім разом із волхвами, відсвяткуємо велике літнє свято Сонечка нашого Ясного – Купало. Орієнтовна програма міжнародного сімейного фестивалю “Купальський вінок”: 19 червня — день заїзду, рестрації,офіційне відкриття фестивалю, вечірня ватра (співи, ігри, хороводи, знайомства, живе спілкуванн). Місце проведення - галявина каньйону р.Смотрич, під Новопланівським мостом, навпроти р.Стара Фортеця. 20 червня — зустріч сонця, духовні практики, обряди, семінарські заняття, відкриття Капища Рода (сквер на Вірменському бастіоні), підготовка до Купальського Свята, вечірня ватра. Місце проведення - галявина каньйону р.Смотрич, під Новопланівським мостом, навпроти р.Стара Фортеця. 21 червня — зустріч сонця, духовні практики, обряди, навчання, концерт (виступи гурту "Буття" (buttia.kiev.ua), бардів та боянів, сцена біля Ратуші “Старого міста”), ознайомлення з святом, факельна Купальська хода вулицями міста Кам'янця-Подільського, Купальське свято, хороводи, виступи, ігри. Вранці - зустріч сонця. Місце проведення - галявина каньйону р.Смотрич, під Новопланівським мостом, навпроти р.Стара Фортеця. Обрядовий хоровий спів - народний ансамбль “Джерело” училища культури. Надзвичайні враження, нові знання та уміння, а ще зустріч з вашою половинкою, назавжди змінять ваш світ. Запрошуємо усіх до свята! Якщо Ви бажаєте стати гостем нашого фестивалю, звертайтесь за телефоном: +38-066-31-33-780 (Миролада) або +38-097-217-02-80 , +38-066-536-18-00 Яровит, або за Email: Yarovyt@i.ua Оргвнесок в розмірі 100грн. можна перерахувати поштою, або через банк на ПІП Савіцький Яровит Леонідович, попередньо повідомивши. Вартість проживання в наметах ( 1чол.ліжко) - 20грн. і 75грн. харчування (3 раза в день- 1 чол.).

Фестиваль української епічної традиції "Кобзарська Трійця"

Кобзарство – унікальне явище української культури, історично збережене в Україні до сьогодення. Проводячи фестивалі української епічної традиції, ми сприяємо її продовженню, а також відроджуємо народні музичні інструменти. Фестиваль розрахований на якнайширші кола глядачів, незалежно від віку та виду діяльності.

В українській культурі здавна органічно співіснували кобзарство (духовно-мистецька традиція з особливим світоглядом і стилем життя) і бандурництво (світське музикування, поширене серед інтелігенції та селян).
Бандура і кобза подібні зовні за формою і наявністю приструнків, хоча у кобзи їх значно менше (3-8), а перші кобзи були без приструнків. Ці два інструменти "до співу" побутували у народі паралельно. Вони використовувалися для супроводу епічних творів народними співцями-кобзарями.
Бандура споріднена з гуслами. Додавши до гусел 2-3 баси, поставивши іструмент на колінах вертикально, притиснувши до грудей - ось i матимемо бандуру. У пізніших бандурах було 5-6 басів i 13-16 приструнків.
Кобза – схожа на лютню, адже струни на її грифі притискаються, і тримають її, як правило, під кутом - так, як і гітару. У ХVII-ХVIII ст. мало не в кожній українській хаті були кобзи. Грали на традиційних інструментах козаки й представники української еліти. З ліквідацією Запорозької Січі продо­вжувала існувати кобзарська духовна традиція - незрячі співці нагадували про козацькі вольності.
Щороку протягом століть кобзарські братства розпочинали свої мандрівки 'Україною на Трійцю, а завер­шували на Покрову.
З метою сприяння подальшому відродженню та популяризації традиційного кобзарського мистецтва, залучення молоді до справи, привернення уваги громадськості до національних традицій, культурно-історичних надбань українського народу, організації змістовного й пізнавального відпочинку для сім’ї та молоді Український центр народної культури "Музей Івана Гончара", що по вул. Івана Мазепи 29, 5-7 червня 2009 року вже вдруге провів щорічний всеукраїнський фестиваль українських традицій кобзарювання "Кобзарська Трійця".
Глядачі та учасники фестивалю мали змогу послухати кобзарів, бандуристів, лірників; відвідати концерти стародавньої та духовної музики; навчитися танцювати традиційні українські танці; ознайомитися з технікою виготовлення музичних інструментів; оглянути виставку традиційних кобзарських інструментів з музейних та приватних збірок; оглянути виставку наукових здобутків, фото й мистецьких творів про українське кобзарство; послухати та взяти участь у конференції на актуальні теми продовження кобзарської традиції у третьому тисячолітті; переглянути фільми, відеоролики та інтерв’ю на теми історії й сьогодення кобзарської традиції; побачити показовий виступ на тему традиційного бойового мистецтва давніх кобзарів, яке мало назву "костурець"; придбати тематичну літературу, відео- та аудіо продукцію.
Кінопокази, живе кобзарювання, концерти, виставки, традиційні танці – така різноманітна програма цьогорічного фесту.
Виставка традиційних кобзарських музичних інструментів з фондової збірки Національного музею народної архітектури та побуту України виносить на загальний огляд чимало відкриттів. Віднайдені на початку 1970-х років, ці інструменти є живими свідками того, як українська музична традиція шукала собі виходів під час "музичної колективізації" радянського часу.
На виставці також є бандури й кобзи, виготовлені майстрами сучасного Київського Кобзарського Цеху у 1990–2009 роках. На відміну від музейних зразків, вони живі – на них грають, вчаться і вчать. І день прийдешній повертає їм заслужене визнання...
Етногурт Буття (buttia.kiev.ua) та інші музики проводили майстер-класи з українських побутових танців та народних ігор. «Ойра», «Картопля», «Гречаники», «Ой не світи місяцю» - танці змінювали один одного як в калейдоскопі. Особливо сподобалась всім танець-гра «Голубка».

Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29.
Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою.
Телефони для довідок: (044) 288-54-19, 288-92-68, 229-00-87.

У вівторок 3 березня в культурно-мистецькому центрі Києво-могилянської академії відбудуться Масниці. У рамках свята планується:
– жива музика від гурту Буття
– народні забави та конкурси
– танці для всіх
– млинці, вареники, домашній узвар
– святковий ярмарок
– майстер-класи з народних ремесел
– казки від Сашка-лірника
11.20-13.30 – денна частина
17.00-20.30 – вечірня частина
Вхід 5 грн
Учасники:
– гурт Буття
– казкар лірник Сашко
– писанкарі, бджолярі, гончари та багато інших майстрів із майстер-класами

Cвятвечір...в ресторані

Cвятвечір...в ресторані
Ресторан «Руккола» - душа італійської кухні; «Коктебель» - країна коньяків. Дві назви одного закладу. Чудове переплетення українського та італійського. Насправді Україну та Італію поєднує дуже багато. І в першу чергу ліричність і мелодичність народних наспівів.

В цьому могли пересвідчитися відвідувачі, які прийшли до ресторану у святвечір. Їх зустрічали на вході справжні українські музики. Гості відчули «дихання» гуцульських цимбал, насолодилися неповторним звучанням скрипок. Наш скрипник навіть тримає інструмент під час гри інакше, не так як класичний музикант – упор робиться на груди. Така постановка дозволяє одночасно з грою співати і танцювати! Ритмічна група додавала жару: густий,соковитий звук виходив з під смика баса, йому «підтакував» бубень – двох мембранний барабан з тарілкою, або решітко – одно мембранний бубен з дзвіночками. Це Київський гурт «Буття»(www.buttia.kiev.ua), що сповідує автентичне виконання в етнічній музиці. Ці награвання та наспіви шліфувалися попередніми поколіннями століттями і тисячоліттями. В них закладено магію предків.

Тою ж магією просочені найдавніші наші пісні – колядки. Кожен столик в ресторані приймав того вечора колядників від «Буття». Відлуння давніх традицій зігрівало серце.

Добрий вечір люди,
Ми йдемо до хати,
Щоб із колядою
Всіх Вас привітати
Святий вечір,
Добрий вечір
Добрим людям
На Землі!

Двохповерховий ресторан на воді притягує до себе не только красою, оригінальністю дизайну, але й атмосферою комфорту і свободи – стін тут нема, вони виконані зі скла. «Руккола» тоне в зелені рослин, щебет птахів наповнює ресторан! Проте найцінніше в ресторані – італійська кухня – здорова, смачна, корисна: паста-стейшн, завжди найсвіжіші овочі, рукола, квасоля, кукурудза, сир Фета, соуси, оливкова олія, справжня італійська піца, сирний суп Гауда, спагетті Карбонара (з вершками, пармезаном, кусочками бекона і жовтком)…

Ресторан «Руккола» що на вул.Набережне шоссе, сходи №6 – це простір доброго смаку, ідеальне місце для: банкетів, дитячого відпочинку, корпоративів тощо. Загляньте, не пожалкуєте!

Свято Дани

Ой, як було з нащада світу,
Тоді не було неба й землі,
А но лиш було синєє море.
Колядка

Здавна відзначає Україна свято Дани(Водокрес), яке астрономічно припадає на 2 січня, коли земля найближче до сонця. В народі має назву Водохреща або ж Видорощ. У християнстві воно відоме під назвою «Хрещення господнє» і святкується 19 січня.
В цей період сонце перемагає морок і темряву, освячує своїм життєдайним світлом ріки, озера. джерела, струмки і криниці. Різдвяна вода свіжа і здорова. Люди несли орданську воду в свої доми і пили її перед їжею. Предки вбачали у святі Водохреща єднання душі людської з душею природи. Напередодні свята на вікнах, дверях, сволоках випалювали вогнем або малювали крейдою хрести, щоб нечисті духи не мали доступу до обістя. Волхви молилися біля річок і врочисто співали: «Святіться, святіться, святіться, солодкії води. Моліться, моліться, моліться, всі праведні люди, пора, щоб Великого дня могутнії льоди скресила і світлом небесним сінила».
Під животворною силою світла вода народжує і живить світ. Наші предки поклонялися рікам, озерам і джерелам, приносили їм жертви, використовували при недугах, кидали в колодязі гроші. Ріки називали Богом (Південний Буг). Купання вважалось суттєвою частиною багатьох обрядів. Використовували воду для очищення від всякого зла
Весілля світла і води на Купала – прообраз творіння, Всесвітньої Любові, життя в природі.
Дана-Тана (ріка, вода) найбільш шановане у нас поняття. Про це свідчать назви рік: Двіна, Дон (Танаїс), Дунай, Дніпро (Данапріс).
Єдиний Бог-вседержитель, творець і батько творіння своєю премудрою, всетворною любов’ю – Ладою – створив першопочаткове Буття. Це Буття включало в себе протилежність чоловічої та жіночої природи: перша виразилась світлом, духом, друга – матерією, водною рідиною.
Дана – не просто вода – це первинна жіноча субстанція. Це ім’я утворилося від слова да – вода і на – неня, мати, тобто – Вода-Мати. За Яковом Головацьким Дана, вона ж Діва і Леля, та Полель (втілене світло) – це близнята богині Лади. Дана – це богиня водних сил, що постає перед нами, як втілення кохання, прекрасною Дівою. За Геродотом богиня Дана – незрівняна красуня, непорочна Діва, мати всього живого, яка дарує життя, була водночас і суворим, справедливим суддею. Судила вона у свій день – п’ятницю. Ця богиня, втілення води й Місяця, була головною на території України. Вона постає перед нами як дарителька дощу, богиня річок, покровителька русалок.
Див (Дів, Дід) є головним богом всіх індоєвропейців – прабогом, від котрого походить Дана (Діва). Див – це чоловічий початок Всесвіту, світло, вогонь. А Діва (Дана , Леля) – жіночий пасивний первинний, втілена вода, волога.
Богиня Дана (пізніше Мокоша, П’ятниця, Покрова) подарувала першій жінці прядку. Подібність зливи до прядіння предки вбачали в потоках дощової води. які снуються з хмари наче нитки з куделі.
Переслідування язичників змусило жінок називати свою Богиню-покровительку днем її свята – П’ятницею. Вона уявлялася жінкою з довгими золотими косами, яка крутить колесо прядки. У п’ятницю заборонялося шити, прясти, рубати дрова, здіймати пил, прати. Народ вірить, що від П’ятниці залежить родючість Матінки-Землі. її просять, щоб уберегла від засухи. зливи чи бурі. П’ятниця вкриває голову дівчини шлюбним покровом. Покрова втілює образ давньої богині родючості. Сніг. що покриває землю і є формою води, яка навесні напуває Землю родючою силою.
Хмари (облака) як небесні покрови ототожнювались з тканинами, що піднімаються з землі туманом. Звідси облачатись (одягатись).
Перун і Мокоша, Вогонь і Вода – першооснови Буття. Одвічне протистояння чоловічого і жіночого.
Дана, Водохреща, Буття, П’ятниця, Покрова