Іменини

До нас повертається свято – іменини.
Як і багато інших культурних традицій, іменини останні кілька десятиліть не святкувалися, більше того, у 20-30 роки офіційно були заборонені.
Традиція святкування іменин відома у нас з XVII століття. Зазвичай перед святом сім'я варила пиво і пекла іменинні пироги і короваї. Вдень друзям і родичам роздавались іменинні пироги, причому нерідко начинка і розмір пирога мали особливий зміст, що визначався характером стосунків іменинника і його близьких. Ввечері влаштовували святкову вечерю.
Нині, 24 лютого, святкуємо Власа. Це відгомін шанування бога Велеса – Волоса(Волоха, Волота), другого за значенням після Перуна, уособлення господарської мудрості.
Волосся споконвіку образно порівнювало із засіяним полем пшениці: як колосся пшениці вбирають в себе усі соки і цілющу силу Матері Сирої Землі і чисте світло Ярила- Сонця і зберігають їх, так і волосся людини отримує і зберігає цілющу силу від Небесних Богів, від Земних Батьків і предків роду, від Матері - Природи, від космічних променів Ярила-Сонця і Небесних Зірок, недаремно ж волосся спрадавна називало космами, тобто пов'язані з космосом, який підживлює людину.
В народі відомий обряд «завивання бороди». Суть його в тому, що женці, дожинаючи ниву, залишають невеличкий кущик колосся. Його перев’язують стрічкою, уквітчують, виплітають колосяну китицю(волоток), кладуть окраєць хліба, дрібку солі, воду і водять навколо танки, співають. Деколи ворожили на врожай, кидають назад себе серпа, залишки зернових, промовляючи або приспівуючи відповідні слова.
Обряд свідчить про те, що Велес(Волос) залишився в нородній свідомості божеством землеробства.
У ранньому своєму втіленні, ще в палеолітичній старовині, Велес вважався звіриним богом і приймав вигляд ведмедя. Він був покровителем мисливської здобичі, "богом мертвого звіра". Це в його честь виряджаються в звірині маски і кожухи на святках і на масницю: в колишні часи в цю пору відмічали свято пробудження ведмедя. Це були Велесові дні слов'янського язичницького календаря. У бронзовому столітті, в пору пастуших переселень, Велес -медвідь зробився покровителем домашніх тварин і богом багатства
У древньому Києві кумир його стояв на Подолі, в нижній частині міста і користувався найбільшим шануванням наших далеких праотців. Капище Волоса розміщувалось в місці впадіння річки Турець в Почайну. Тепер тут вулиці Волоська і Турівська.
Бик-тур – образне уособлення бога Волоса. Археологами знайдено на горі Щекавиця жертовник із рештками вугілля та кількома десятками бичачих черепів з рогами, а також на Контрактовій площі знайдено два турячих роги підкладені під північно-східним рогом будинку. Зображення бичачих голів з рогами збереглося на віконницях подільських будинків аж до початку ХХ століття.
Поділ був місцем торгових зносин. А Волос, як бог багатства став покровителем купців і торгівлі.
Чимало науковців визначають Волоса також як володаря нижнього світу – простолюду, товариства, це слово споріднюється з «товаром», «товариною».
В природі Землі сутність Волоса виявляє себе в створенні передумов для розсіювання рослин та розмноження тварин, регулює кругообіг води і всі обмінні процеси. В людині Волос проявляється в обмінних процесах, в трансформації фізичної потенції в духовне виявлення, визначає сфери діяльності,фізичні розміри, наділяє мистецьким даром. Велес – опікун жерців, поетів, музик, пастухів, торгівців.